Інтерв’ю «Сьогодні» з Владом Троїцьким – про Євробачення, Винника, національну ідею та Францію

Влад Троїцький Фото: Марко Галаневича

Влад Троїцький
Фото: Марко Галаневича

Відомий український театральний режисер Влад Троїцький в ексклюзивному інтерв’ю журналісту «Сьогодні» Володимиру Грисюк розповів, що він думає про національну ідею, масове мистецтво, Євробачення, фріків, українське кіно і долю ГогольFest. Зустріч відбулася в рамках 10-го ОМКФ-2019, де Троїцький презентував перформанс-оперу під назвою «Сходи до …».

— Нещодавно я записував інтерв’ю з володарем «Золотого ведмедя» Надавом Лапідом, який показував в Одесі фільм «Синоніми». Ця картина, крім іншого, на прикладі Франції та Ізраїлю зачіпає питання національної ідентичності. А як ви думаєте, що означає «бути українцем» і «бути французом», наприклад?

— Це провокаційне запитання. Що значить «бути французом», приблизно зрозуміло. Є якісь маркери, які відразу говорять, хто ти: Помпадур, Лувр, Комеді Франсез, Авіньйонський фестиваль, Канни, Наполеон, Ейфелева вежа, Орсе, вино, сири, круасани з кавою і так далі. На жаль, Україна за роки незалежності не сформувала чіткого маркера, хто ми такі, тобто «Україна – це що?», «Українець – це що?». Я питав про це у різних людей: студентів Могилянки, університету Шевченка, політиків, депутатів – ніхто з них не зміг виразно мені відповісти.

Коли я розмовляв з співробітниками Міністерства оборони та РНБО, то сказав, що розумію, проти чого ми воюємо, але за що? Ну, крім того, що ми робимо європейський вибір. Знову ж таки, якщо Європа, то яка: угорська, польська, німецька, італійська, грецька чи шведська? Все-таки вона дуже різна і визначається рівнем свідомості та культури. У нас за роки незалежності не сформувалося цієї надбудови, яка б транслювала культурні коди, хто ми є.

— А українська еліта…

— Вона не розуміє. І взагалі, що таке еліта?

— До речі так, що таке еліта?

— Люди, які готові свідомо відповідати на запитання і можуть формувати якусь візію своєї країни. Боюся, що з цим у нас проблеми. Просто немає такого інтерфейсу. З одного боку, це погано і жахливо, а з іншого – дає додаткові можливості, адже ти можеш говорити все що завгодно.

— Чому ви перевезли «ГогольFest» до Маріуполя?

— Ми йдемо туди, куди нас запрошують. У Києві нам не сказали «ні», просто була настільки мікроскопічна підтримка міста, що ми вирішили піти. У разі фестивалю, який є знаковим не тільки для міста, а й для країни, не повинно бути ось такого… коли говорять: «На тобі 10% бюджету, і роби з цим, що хочеш». А решту 90%, вибачте, де взяти? Нирку продати?

Незважаючи ні на що, я залишаюся прагматичним оптимістом! Так, з одного боку, є якісь трешові тенденції, а з іншого – я зустрічаю дивних людей в Україні, які створюють свої екосистеми: це платформа «Тепле місто» в Івано-Франківську,! FEST або MozArt у Львові.

— Як ви ставитеся до масового мистецтва?

— Слава богу, що воно є. В Україні я називаю цей тренд «вовчиця в шльопанцях», тобто синтез Олега Винника та Олі Полякової. Раніше ще були «Гриби», а зараз з’явилася MARUV. Таке є – і відмінно! А ось держава повинна займатися протекціонізмом мистецтва, всього того, що не тільки формує його (держави) імідж всередині країни, а й позиціонує в світі.

До речі, я придумав нам національну ідею – «офшор для пасіонаріїв». На Заході зараз дуже складно молодим художникам – ринок повністю забитий, а ось Україна цілком могла б надати майданчики для їх реалізації. Сподіваюся, коли-небудь якийсь чоловік з уряду зрозуміє, що якщо ти не матимеш чим пишатися (чимось творчим), крім того, що ти протистоїш агресії, то перспективи твої «кепські».

— Мені здається, що ви зробили для України більше, ніж Міністерство культури за всі роки незалежності.

— Тільки не кажіть про це міністру, а то він піде в туалет і повіситься.

— А ви згодні з думкою, що українцям в плані мистецтва не вистачає розмаху, нахабства, яка властива художникам з розвиненіших культурно країн?

— Розумієте, нахабство не є критерієм якості. Наприклад, зараз є експериментальне мистецтво – це коли людина нічого не вміє, але каже: «Я ось вам зараз покажу експеримент». Але важливо розуміти, що в основі експерименту завжди повинні бути фундаментальні знання. Тільки тоді ти можеш висунути гіпотезу і, завдяки експерименту, з’ясувати, істинна вона чи ні.

Дивіться відео: фрік-кабаре Влада Троїцького DakhDaughters співає пісню Gannusya

 

— Вам подобаються неординарні особистості?

— Так, тому що неординарна особистість рухає прогрес, тоді як ординарна особистість ходить за певними рамками. Фрік – вільний. Хоча потрібно розуміти, що свобода – це вміння відповідати за свої вчинки.

Дивіться відео: колектив «ДахаБраха» Влада Троїцького співає пісню «Чернець»

— Як ваш колектив «ЦеШо» потрапив на національний відбір Євробачення 2019?

— «ЦеШо» абсолютно не формат цього конкурсу, але мені зателефонували організатори українського відбору і запитали, чи не хочу я відправити «ДахуБраху». Я сказав, що ні, адже їм давно вже не цікава ця історія, але запропонував «ЦеШо». Так, це було провокативно, але вони там трохи всіх підбадьорили.

Дивіться відео: кліп на пісню Hate групи «ЦеШо»

— Дивитеся українські фільми?

— Було кілька спроб, але я вирішив від цього відійти. Кажуть, хороший фільм «Мої думки Тихі», де знімалася Ірма Вітовська. Хто ще? Лозниця, Слабошпицький… На жаль, у нас немає культури якісно говорити текст. Може, цього ніхто не вчить…

— Ви маєте на увазі акторську гру чи сценарій?

— Наскільки я розумію процес зйомки фільму в Україні, більша частина бюджету йде на техніку і, відповідно, не залишається ресурсів на репетиції. Коротше кажучи, за один день актор повинен зіграти купу всього, а це далеко не у всіх виходить.

— А що для вас талант?

— Я вважаю, що кожна людина талановита, але потрібно вміти відкрити це в собі. Та й на самому таланті ти далеко не заїдеш. Звісно, бувають генії, які ні з того ні з сього взяли і зробили, але це виняток з правил. Таких людей дуже мало, тому потрібно підвищувати рівень освіти, щоб розуміти весь світовий контекст.

 

Інтерв’ю за посиланням https://ukr.segodnya.ua/lifestyle/afisha/

 

Oblozhka fbаватар