Як машини танцювали із людьми: балет кранів на ГогольFest і опера «Неро». Повне ВІДЕО

В світі, де існує безліч культурних проектів, де мистецтво давно вийшло за рамки класичних форм, де активно використовуються діджитал-технології складно створити щось неповторне і таке, яке не мало би конкурентів.

Але цей виклик прийняла команда ГогольFest на чолі із Владиславом Троїцьким.

В співробітництві з працівниками Азовського судноремонтного заводу (АСРЗ)  вони вирішили помріяти, що було би, якби крани затанцювали, а всередині корабельного дока зазвучала опера.

Отаким був балет кранів на ГогольФест і опера «Неро». Фото Олена Гаращенко

БАЛЕТ ГІГАНТІВ

– Ваш паспорт, будь ласка! – суворо запитує кожного гостя StartUp ГогольFestохорона на прохідній АСРЗ.

Спочатку ти відмічається в списку, потім показуєш паспорт і проходиш крізь спеціальні турнікети.

Опинитися на території такого підприємства-гіганта в звичайний час майже нереально. Об’єкт має статус режимного.

Проте це не завадило працівникам звернутися до команди ГогольFest з проханням провести «щось цікаве» на території заводу.

Далі почалася довга історія спілкування з керівництвом АСРЗ і Служби безпеки України. Останні робили все, аби проект не вдався.

– Вони влаштували для нас пекло. Блокувалися усі спроби домовитися, але ми теж легко не здаємось, – розповідає Влад Троїцький.

Зрештою, ми домовились проводити дійство. І працівники СБУ навіть попросили запрошення на премєру опери і балету кранів.

Влад Троїцький каже, що дуже важко було все це дійство організувати. Фото Олена Гаращенко

Після прохідної потрібно було пройти відкритою територією вздовж моря до місця розташування основних кранів.

Першими йшла преса, згодом спеціальним фестивальним автобусом привозили групи учасників і гостей фестивалю.

– Дивіться, які ми серйозні, нас охоронять, – жартував хлопець в білому худі.

Це – Михайло. Він місцевий спортсмен, а також працює із декількома інтернет-проектами. Розповідає про прогресивні події в місті, провокує містян незвичними перфіомансами та флешмобами. Він прийшов на оперу із командою однодумців і весь час жартував над  гіперстрогістю охоронців, які стояли по всій території, та патрулювали з моря на невеликих надувних човнах.

Поступово відкритий простір наповнився людьми. Дехто вдягнувся урочисто, наче справді завітав на балет до театру, більшість були в спортивному, бо біля моря прохолодніше.

Біля підходу до кранів стояла невелика сцена. На ній музиканти, довкола потужні прожектори, які освітлювали крани.

Музиканти  Nova Opera Роман Григорів, Ілля Разумейко та Андрій Надольський виконували ритм-партії, а Жанна Марчинська грала на віолончелі. Мелодія налаштовувала присутніх на атмосферу, створювала ефект таємничості.

На передньому плані три крани, за ними ще два. Ними керували чотири жінки та один чоловік.

Кранувальники орієнтувалися не на музику, а на чіткі команди, які давав у рацію Влад Троїцькій.

Щойно повністю стемніло, по рейках промчав тепловоз із головою Гоголя і дав гучний гудок – дійство почалося.

Сталеві країни синхронно рухаються, згодом вибудовуються в один ряд та малюють у повітрі фігури.

За крюки причеплені конструкції із поліетилену у формі НЛО. Із рухом кранів – літають тарілки. І справді складається відчуття іншої планети чи сновидіння.

Чим довше дивишся на балетний рух портових гігантів, тим більше бачиш в них живих істот, це розчулює і заворожує.

Публіка відгукнулася гучними оплесками та емоційним обміном враженнями між собою. Проте попереду чекала друга частина вечора – опера «Неро».

ОЧИЩЕННЯ ВОДОЮ І ЗАЛІЗОМ

Після балету кранів глядачі перейшли до плавучого доку.

Висота його стін 15 метрів, тож можна було відчути себе маленькою комашкою в оточенні  індустріальних гігантів.

Гості розмістилися на спеціально побудованому помості, нагорі – відкрите небо повне зірок.

Великодня ніч розпочалася із увертюри, в небо направили промені світла. 600 глядачів опинилися у містерії.

В опері «Неро», що з грецької означає «вода», брали участь музиканти з Nova Opera, гурту ЦеШо, актори театру «Дах», маріупольського народного театру «Театроманія» та працівники АСРЗ.

За словами режисера та ідейного натхненника проекту Влада Троїцького, їм дуже хотілося, аби працівники такого гігантського заводу інакше подивилися на свою роботу, пишалися нею, а АСРЗ приваблював би більше інвестицій.

Музиканти разом з баритонами Nova Opera Андрієм Кошманом, Русланом Кіршем та сопрано Анною Кірш перебували на верхньому ярусі сцени, актори – внизу.

Нагадаємо, що українська Nova Opera Влада Троїцького потрапила в 10 найкращих у світі. Фото Олена Гаращенко

Спочатку звучали перші слова із біблійної історії творення світу, а згодом давні хоральні гімни перемішувалися із сучасними речитативами у взаємодії із потужним світлом –прожекторами, які створювали таємничі картини на тлі корабельних стін.

По суті вся опера «Неро» – це філософські етюди, де на сцені актори то символічно показували цикл людського життя, то виконували повільний танок риб, взаємодіючи із потоками повітря, то влаштовували бій залізної арматури.

До акторів долучалася спецтехніка, яка в прямому сенсі виконувала танець. Рухами машин, наче диригент, керував відомий митець Вольдемар Клюзко.

Усе танцювало, звучало, змінювало кольори і наповнювало простір атмосферою урочистості та величі. Недарма організатори вирішили робити дійство у Великодню ніч.

В певний момент док починали підтоплювати, і створювалося візуальне відчуття, ніби-то актори йдуть по воді.

За допомогою взаємодії стихій, природи і технічних надбань людини, – глядачі стали єдиним цілим із простором.

Фіналом опери стало підняття величезного залізного хреста, – символ очищення і перемоги життя над смертю, – який піднімали усі учасники дійства.

Глядачі не стримували сліз.

 ГогольFest тепер поїде далі в регіони. Фото Олена Гаращенко

По завершенні опери до Троїцького підходить молода дівчина, обіймає, дякує і каже:

– В мене немає слів, це історичний момент.

За нею дякувати йдуть ще десятки людей.

Справді «Неро», по своїй масштабності та надскладній логістиці, не має аналогів в Україні та інших європейських країнах.

Серед глядачів були і кранівниці, які керували кранами в першій частині вечора. Ще нещодавно вони уявлення не мали, що таке ГогольFest, а тепер стали співтворцями найбільш незвичного дійства в історії сучасного Маріуполя.

Катерина Гладка, журналістка, спеціально для УП.Життя
_106593240_uCFF849BC-6DC4-4B8C-9B7F-E19BC083B5FD_cx0_cy9_cw0_w1023_r1_s